25 листопада у Твіттері відбувся тред, у якому фахівцям із різних галузей запропонували розповісти про те, що в їхній сфері знають, але мовчать, бо «це може спричинити хаос».
У відповідь сценарист Ґреґ Б’юкенен повідомив, що великі ігрові студії вимагають права на всі роботи їх співробітників — навіть на ті, що створені у вільний час від роботи.
Працювати у великій ігровій студії, як правило означає, що ви надаєте права на всі творчі роботи, котрі ви створюєте у вільний час. Навіть якщо у вас є компанія, яка бажає дозволити вам випускати власні історії, чи музику, чи будь-що інше, ви повинні запитати їх дозволу.
Моя думка з цього приводу: абсолютно в дупу ідею, бо якщо я роблю для студії протягом 8 годин у день, коли вони мені платять, вони мають право заважати мені робити те, що я хочу, з іншими годинами. Це моральна проблема для мене, і я відмовився від кількох робочих місць через це.
Невдовзі в дискусію зненацька вступив Джонатан Купер — колишній аніматор Naughty Dog, залишивший студію в жовтні 2019 року, задовго до завершення робіт над The Last of Us: Part II.
Купер не уточнив, чи зв’язано його звільнення з новою політикою Sony, але описав свій конфлікт із керівництвом.
На початку цього року Sony оновила свою NDA, щоб охопити всі творіння (раніше лише конкурентоспроможні товари), але я відмовився підписувати через свою книгу — на яку я отримав попередній дозвіл. Продукти, які конкурують — зрозуміло, але всі праці? Ні.
За словами Купера, угода була обов’язковою, але він ігнорував численні листи і вважав себе «недоторканним», якщо говорити щодо можливості звільнення.
Аніматор зазначив, що багато його талановитих знайомих відійшли з розробки великих ігор, бо хотіли мати право займатися сторонніми проєктами, які б ніколи не перетворилися в AAA-гру.
Щоби було зрозуміло, це була нова корпоративна ініціатива Sony, а не Naughty Dog. Вони, навпаки, на 100% підтримували мене і ліквідували перешкоди.
У жовтні Купер оголосив, що сам вирішив «розійтися» з Naughty Dog і побажав студії успіху в наступних проєктах.