Справжнього фаната від звичайного читача мальованих історій відрізнити доволі просто. Один читає усі комікси, поки інший — лише найпопулярніші та ті, що завжди в центрі уваги. Проте не менш цікавою за історію умовного Людини-павука чи Бетмена є сама історія створення мальописів.
Видавництво ArtHuss готує до друку книгу Ренді Данкана, Метью Сміта й Пола Левіца «Сила коміксів», яка стане в пригоді всім, хто цікавиться коміксами, історією їхньої появи, жанровим розмаїттям, ключовими постатями чи особливостями сучасного глобального ринку.
Від ХІХ століття і перших карикатур до часів, коли виникли всім відомі синдикати Marvel i DC. А завершиться книга 2010-ми роками з їхніми новими тенденціями. Автори ретельно аналізують кожен аспект, не забуваючи щедро ілюструвати свої тези прикладами і фотографіями, тому коміксів у книжці про комікси точно не буде замало!
Ексклюзивно для читачів Geek Informator, публікуємо уривок книги, де згадується Стен Лі та його шлях від звичайного автора монстрів до ікони Marvel.
Сила коміксів. Історія, форма й культура
Ренді Данкан, Метью Сміт, Пол Левіц
Переклад Дениса Скорбатюка
Народження Marvel
В індустрії мальописів успішні ідеї одного видавництва рано чи пізно копіюють інші. Мартін Ґудмен із Atlas Comics як ніхто інший вмів слідкувати за трендами. Коли вірити легенді, якось, граючи з ним у гольф, Джек Лібовітц із DC прохопився про надзвичайний успіх «Ліги справедливості», й це змусило Ґудмена задуматись.
Правда це чи ні, але видавці завжди слідкували за тим, що коїться в конкурентів. (Хтозна, була ця легендарна зустріч чи ні, але Ґудменові навряд чи треба було про щось прохоплюватися: видавці самі переважно пильно стежили за конкурентами). Ґудмен доручив своєму єдиному редактору Стену Лі створити власну команду супергероїв.
Лі роками працював над однотипними історіями про чудовиськ із іменами на кшталт Мумба та Фін Фан Фум, після 20 років в індустрії вже добряче втомився від рутини й надумав був кинути, але дружина Джоан умовила його написати мальопис, який він сам хотів би написати. Разом із Джеком Кірбі Лі спробував створити щось нове — Фантастичну четвірку.
«Фантастична четвірка № 1» [Fantastic Four № 1], що вийшла в 1961 році, розповідала про супергероїв, які сильно відрізнялися від дісішних. Вони не маскувалися, спершу не носили костюмів, і серед них було гротескне спотворене Створіння.
Але це лише поверхневі відмінності. Уважним читачам відкривалися особистості, що частенько сперечалися, страждали від нерішучості й фінансових труднощів. Як пояснював сам Лі, він «хотів створити персонажів, яким міг би співпереживати: з плоті й крові, з власними вадами й фобіями, здатних робити помилки, і найважливіше — щоб під цими яскравими строкатими костюмами ховалися вразливі люди».
Ось у цьому й полягала їхня головна відмінність від дісішних героїв. DC здебільшого зосереджувалися на сюжетах, приносячи в жертву героїв, тому ці герої «були однаковими» й говорили «однаковими карбованими реченнями» (Bradford Wright 185). Персонажі Marvel подобалися читачам своєю людяністю.
Лі та Кірбі одразу ж почали штампувати нових неідеальних героїв. У 1962 році вони вивільняли темну сторону науковця Брюса Беннера у мальописі «Неймовірний Галк» [The Incredible Hulk] і перетворювали слабкого лікаря на Могутнього Тора на сторінках «Подорожі в невідоме» [Journey into Mystery].
Але найприбутковіший персонаж народився зі співпраці Лі з іншим художником — Стівом Дітко. Лі запропонував створити персонажа-підлітка, але зробити його головним героєм, а не помічником, як зазвичай. Ґудмен зустрів цю ідею без ентузіазму, тож доручив помістити цього персонажа в останній випуск серії, яку закривали.
«Дивовижна фантазія № 15» [Amazing Fantasy № 15] презентувала читачам Пітера Паркера, підлітка-зубрила, який отримує суперсилу від укусу павука під час екскурсії до наукової лабораторії. Але замість стрімголов бігти битися зі злочинністю, Пітер під псевдонімом Дивовижний Людина-Павук починає кар’єру в шоу-бізнесі.
Втім, радість від набутих здібностей затьмарює загибель дядька Бена внаслідок необдуманих дій самого Пітера. Тоді він присягається використовувати свої сили лише в ім’я добра. Але Пітерове життя ускладнюється через хворобливість тітки, фінансові проблеми й заздрісну ненависть видавця газет, який бажає його знеславлення.
Проблеми, з якими Пітер Паркер стикався, коли не геройствував, знаходили відгук у серцях читачів, які змогли асоціювати себе з Людиною-Павуком, можливо, легше, ніж з усіма попередніми супергероями. (Ідентифікація виникає, коли читачі можуть поставити себе на місце героя). У «павучка» були сімейні, любовні та фінансові труднощі, чудово знайомі більшості юних читачів.
Як висловився колись один фан, «мені особливо подобається те, що Пітер Паркер — простий хлопець, якого не люблять у школі через начитаність. Нарешті з’явився персонаж коміксів, із яким я можу себе ідентифікувати. Я хочу ще!» (Schelly, Sense 42).
І такої думки були більшість фанів. Оскільки популярність марвелівських супергероїв росла, Лі з командою художників (серед яких були Кірбі, Дітко, Дон Гек і Білл Еверетт) скоро представили читачам Залізну Людину, Месників і відродженого Капітана Америку, а потім Людей Ікс, Доктора Стренджа та Шибайголову.
Кількість фанів Marvel Comics збільшувалась не тільки через ототожнення читачів із персонажами, а й через зв’язок читачів із авторами. «Однією з причин успіху нового Marvel, окрім якості історій та малюнків їхніх коміксів, було те, що Стен Лі буквально створив свій культ. У DC комікси створювали безіменні люди. Лі сам був Marvel» (Thompson, Don 129).
До коміксів Marvel долучали сторінку під назвою «Стінгазета загону» [Bullpen Bulletins], де Лі розповідав читачам, що діється в офісі видавництва. Він навіть читав лекції у коледжах. «Перші десять чи п’ятнадцять років існування Marvel Лі та його компанія продавали не просто комікси. Вони продавали читачам доступ до окремого світу, нове життя для відданих» (Pustz 56).
Панівної позиції на ринку Marvel досягли лише на початку 70-х. А тим часом — можливо, на хвилі популярності телесеріалу «Бетмен» (1966–68) — багато інших видавців також спробували заскочити на супергеройський поїзд, але ніхто з них і близько не підійшов до винахідливості DC чи людяності Marvel.
Archie спробували перезапустити кількох своїх персонажів часів війни на кшталт Щита, Charlton запустили лінійку «Бойові герої» [Action Heroes] із випусками «Капітан Атом» [Captain Atom], а Tower Comics розпочали серію Воллі Вуда «Агенти ГРОМУ» [T.H.U.N.D.E.R. Agents], де хотіли поєднати моду на шпигунів у кіно з модою на супергероїв у коміксах.
Навіть Dell, American Comics Group та Harvey Comics піддалися цьому тренду, але з нетривалим успіхом. До кінця десятиліття більшість видавництв перемкнуть свою увагу на інші жанри, залишивши DC та Marvel панувати на полі супергероїки.
Проте ніщо не завадить Вам опанувати історію створення мальописів. Книгу «Сила коміксів» вже можна передзамовити зі знижкою в офіційному магазині видавництва ArtHuss.