Настільні ігри, зазвичай, поділяють за жанрами. Однак є ще один критерій: яка мова використовується в грі. Чи то мова оригіналу, чи російська, чи українська, або одразу ж гра розроблена рідною мовою. Доля останніх двох надзвичайно мала і здебільшого настільні ігри зараз російськомовні. Ми ж вирішили подивитися, а що там з українськими настільними іграми й за приклад узяли собі «Дата. Фрагменти історії» видавництва WoodCat.
Уже з обкладинки видно, про що буде йти мова. Це гра виключно на знання української історії та звичайну логіку. Ви маєте певну кількість карток на руках і треба разом із товаришами по черзі складати таймлайн історії України. Хтось може подумати, що це якась гра від Міністерства Освіти для підготовки до ЗНО, проте давайте трохи розберемося.
Правила гри надзвичайно короткі, та й сама гра в принципі не призначена для довгих партій. Це, скоріше, можливість пояснити своєму другу/подрузі, що він/вона взагалі не шарять в історії, а ви тут — головний історик. Самі партії в нас були не більше, аніж 15–20 хвилин.
Збірка правил — це скромні 2 сторінки, бо пояснювати особливо нічого: береш колоду відповідного кольору, викладаєш на стіл 3 карти й починаєш думати, яка подія йшла перед, а яка — після. Тут є все, від нападу половців та перших князів Київської Русі до визнання незалежності та історії вже сучасної України.
Спершу гра йде аж занадто легко. Коли у вас у таймлайні лише 3 картки — не складно навіть за картинкою просто вгадати, що літак побудували трохи пізніше, ніж гармати з ядрами. Веселощі починаються, коли вам треба вгадати чи згадати дату події в проміжок +\- 5 років. Буду відвертий — я навіть один раз залип у Гугл. У мене ще давно з історії України було 180 балів на ЗНО, проте не пам’ятав я, коли саме була підписана Берестейська унія.
У цьому і є якась фішка гри. Ви пригадуєте вже давнішні знання або ж дізнаєтеся щось нове. Коли хтось із команди каже: «пфф, взагалі не зрозумів про що це» — ми часто дискутували та розказували про певну подію, хто що знав. А якщо ж усі тупили — гугл на допомогу. Гра реально спонукає відшукувати відповіді, бо ну не можу я так просто сказати «а й пофіг, що там було в 1669 році». Про можливості підготовки до ЗНО я взагалі мовчу.
Хоча будемо відверті, є й незначні недоліки в грі. По-перше, хоча правила гри — це лише 2 сторінки, ми довго не могли в’їхати, як саме робити та які тут є фішки (а вони є). Ну й по-друге, на іншій стороні картки (де вказаний рік події), можна було б додати ще хоча б речення про те, чим ця дата запам’яталася.
Проте псувати такий арт-дизайн карток не дуже хочеться. Як нас запевнили у видавництві, картинка до кожної картки — це мінімум 3 дні роботи. У колоді їх, на хвилинку, цілих 100 штук. Тільки на візуальне оформлення гри пішло близько півроку, не кажучи вже про друк, розробку механіки й інші тонкощі.
Тож як коротенький висновок до самої гри: прикольна, але на 5–6 годин вона вас затягнути не зможе. По-перше — тривалість сесії завжди до 30 хвилин, і по-друге — ви просто вже запам’ятаєте всі дати та події!
Проте саме її існування — це приклад того, що наші українські автори можуть та вміють робити ігри. Тим паче, що в самого видавництва WoodCat доволі амбіційна ціль: створювати ігри, які б спонукали гравців дізнаватися більше про Україну, її історію та сьогодення.
До речі, WoodCat готують ще декілька ігор цього року. Не знаємо, чи можна це спойлерити, однак в одній із них точно буде щось про українську політику.