Журба за Україну, кляті ляхи та бусурмани — перелік стандартних стереотипів про козацькі часи. Один із наших добрих друзів Богдан Звоник взяв участь у дискусії на тему «Коміксове козацтво: співіснування історії і міфу».
Це не просто теревеньки за кавою. Він записував діалог між автором сценарію до другого тому коміксу «Воля» Денисом Скорбатюком та автором ще не надрукованого коміксу «Характерник» Олексієм Чорним саме про козаків в українських коміксах. Далі наведена пряма мова учасників дискусії.
Прокляття шароварщини
Зараз має вийти кілька коміксів про козацтво: «В землю», «Характерник» і «Кобзар». Є така усталена думка, що козацтво – заїжджена тематика, але насправді про козаків не так вже і багато коміксів.
Шароварщина. Це єдина відповідь: в українському суспільстві, починаючи ще з совка, побутує думка про себе, як про шароварщину. Проте, як на мене, це максимально актуальна тема. Один із брендів, котрим Україна може себе просувати у світі.
Однак цю тему дуже сильно нам зіпсувала велика кількість літератури, у якій говориться про козацтво, як про героїчних журбинних чуваків, які тільки страждають і гинуть за Україну. Насправді це ж не дуже відповідає історичним реаліям. Як на мене, еталоном такої шароварщини є «Хотин» Юрія Сороки, де вони всі у вишиванках, шароварах, всі журяться за Україну, всі поляки погані, всі татари бусурмани, а всі козаки святі.
Є також тема, що національна ідентифікація більшості українців почалася з 2014 року. Їм треба якось себе віднаходити і вони героїзують те, що насправді було не таким: козаки саме з початку своєї історії це як раз грабіжники-найманці і біглі кріпаки, котрі шукали іншої долі.
У них може бути інша мотивація, але з точки зору тогочасної моралі це грабіжники, це банди. Не всі. Насправді якщо подивитися на те, як жили козаки, то здебільшого вони займалися сільським господарством, риболовством, конярством, хліборобством.
Проте це не ті козаки, про котрих ми говоримо. Козак у свідомості українця – це Запорізька Січ, «я захищаю Україну!» і таке інше.
Ідеальні лицарі, жертви маркетингу
У цьому проблема українського сприйняття козацтва: ми уніфікуємо цілий прошарок суспільства в ідеальний образ. Ми сприймаємо козаків виключно як ідеальне лицарське братерство, що насправді не відповідає дійсності. Поляки його (козацтво) уніфікують, як грабіжницьку банду, що теж не відповідає дійсності. Насправді все набагато складніше.
Проблема наших авторів втому, що їм лінь шукати історичні дані, вникати в те, що козацтво насправді було дуже різнобарвним. Уніфікація одного соціального прошарку під один образ – це не зовсім правильно.
Козаки були різноманітні: усі займалися різними справами, потім йшли грабувати і воювати, а потім поверталися займатися якимось бджолярством у зимівники. У тому, як ми уявляємо козаків, я дуже сильно не люблю Гоголя, тому що вони у нього і на Січі бухали, і в походах бухали. Хоча алкоголь у них був суворо заборонений. Гоголь був автором свого часу, він робив маркетинговий продукт.
Повертаючись до теми алкоголю на Січі, як юрист, можу сказати: коли ми вивчали судову систему Речі Посполитої, у тому числі козацтва, то там були дуже жорстокі закони щодо пияцтва. Якщо козака п’яного знаходили під час походу, його прив’язували ногами до коня і пускали в поле.
У нас таке хибне уявлення про козацтво, бо наше уявлення про козацтво формується через призму селянства та міщанства, які бачили це козацтво. Ми їх зображаємо в яскравих жупанах та в шароварах, бо вони поверталися з походу. Ми бачимо козаків такими, як їх бачили звичайні люди, такими, якими вони приходили відпочити в міста, села.
Вони показували себе в багатих жупанах, могли вже прибухнути, бо вони прийшли відпочивати. Якими їх бачили на Січі – це була зовсім інша річ. Там була сувора дисципліна, вони насправді були професійними вояками. Але зображати їх у вишиванках – це крайнощі. По-перше, чому у вишиванках? Хто в бій одягає вишиванку, якщо ти будеш після бою в багні, крові і весь порваний? Тобі вишиванку вишила мати, або кохана жінка, ти будеш брати її в бій?
Ви колись приїздили в Запоріжжя, на Хортицю? На півдні Хортиці лишилося зовсім трошки плавнів. І там дуже багато комарів, вони гризуть як скажені вдень і вночі. Там як раз козаки дуже любили жити. І щоб їх не жерли комарі, вони свій одяг повністю змочували у риб’ячому жирі. Можна уявити, який вбивчий штин стояв від цього війська. Ясна річ, що нормальний красивий одяг у риб’ячому жирі ти вимочувати не будеш.
Правильна міфологізація
Як на мене, козаки це один із трьох-чотирьох брендів, які Україна може експортувати у світ і це те, що треба розвивати. Треба брати якісь символи, котрі впізнавані у всьому світі. Зараз маємо ситуацію, коли Україна – це гопак, сало і бухло.
У нас в українській коміксовій історії є приклади, де козаки міфологізовані дуже добре. Якщо ми робимо комікс про козаків, у нас є два шляхи – робити їх реалістичними, або міфологізованими. У нас є приклади правильної міфологізації. Якщо ми кажемо про реалістичне козацтво, це у першу чергу комікс «Максим Оса». Історія Максима Оси може відбуватися абсолютно у будь-якому образі. Вона сама по собі більше детективна.
Як би це було не козацтво, а якісь інші персонажі – воно б все одно працювало, козацтво там виключно заради антуражу. Але Оса там – міфологізований козак. Те ж саме «я вчився ловити кулі». Це саме приклад гарного міфу, заснованого на історії.
Ще є такі гарні приклади міфологізації як «Даогопак» та «Буйвітер». «Максим Оса» і «Даогопак» це гарні приклади міфологізації. Перший, як на мене, взагалі є прикладом ідеальної міфологізації характерництва.
Я би зробив горор про козаків, де козаки будуть вирізати населення України. Історичний комікс про Хмельницького, котрий продає українців в рабство, як то було. Це правда. Чи буде у цього якась аудиторія? Буде, тому що зараз українці все більше цікавляться історією, вони читають і розуміють, що все не так однозначно. Тому, що козаки не лише визволяли кріпаків від гніту московських царів, а вирізали євреїв і поляків під нуль, грабували один одного, ґвалтували жінок.
Це треба показувати – мені здається, це буде дуже цікаво сучасній аудиторії. Тому що вона зможе асоціювати себе зі справжньою історичністю і проводити паралелі. А не: «ось у нас зараз срака, а тоді було ух як кльово: українці були патріотами, один за одного стояли, не бухали!».
А тут ми бачимо прямі паралелі, що все не так однозначно. Жлоби були? Були. Жлоби є? Є. Були зрадники? Були. Чому б це не зобразити?
Тобто основна проблема – це сліпа ідеалізація. Це набагато гірше за шароварщину. Не треба так – треба вчитися на помилках минулого і деконструювати їх. Створювати щось, що буде працювати на майбутнє, а не жити думками про якусь козацьку державу або гетьманат умовний, як на мене.
Кілька слів про «Характерника»
Чим ти надихався при створенні «Характерника»?
«Нейромантом». У першому томі козацтва не так і багато. Другий том буде більше заснований на процесах відьомства в Україні XVIII-XIX сторіччя і судових процесах над козаками, котрі зрадили Січ.
Я зараз дивлюся, які козацькі проєкти готуються до виходу і у мене складається враження, що саме українські комікси можуть вдихнути нове життя в козацтво. Тому що складається враження, що українське кіно в козацтво точно не вдихне нове життя.
Дикий Схід і його ковбої
Мені найбільше болить за українське козацтво в тому плані, що найкраща можливість поєднати його з міфом – зробити ковбойський фільм. «Дике Поле» – це той самий Дикий Схід. Наше уявлення про ковбоїв і Дикий Захід дуже далеке від реальності, але американці його так переробили у своїх фільмах, що воно ідеалістично круто виглядає. Територія без закону – це, мабуть, найкраща можливість для авторів проявити свою фантазію.
Сам стержень вестерн-історії – про те, як зайда приїжджає у село, зустрічається там з несправедливістю, вирішує цю несправедливість і їде собі далі по справах. Це архетип сюжету вестерну. Не розумію, чому досі немає жодного твору такого типу в Україні.
Питання в тому, що воно нікому не треба. Вірніше, треба, але воно так робиться, що ти не маєш з того ніякого зиску, тому воно тобі і не треба. Нема грошей, все. Більшість авторів скочуються у героїзацію, коли це можна зробити більш історично. Якийсь нуар зробити, типу «Міста гріхів» про Чорну раду, або про те, як Катерина знищила Січ.
Українцям не цікава українськість. Українцям цікавий міф про себе, цікаві українці, котрі «велика держава Київської Русі». Цікаві собі як українці, у котрих все погано тільки тому, що є РФ, а не тому, що вони туплять, не хочуть працювати місцями і самі роблять не дуже гарні речі. Їм не цікава деміфологізація.
Варто робити козаків крутими, як ковбої в американців і самураї в японців, і як це зробити? Зняти аніме. Це б спрацювало. Не скажу про хентай, але якщо зараз зробити аніме про козаків, які будуть геями – це так спрацює, це так підірве соціум, що це просто буде бомба.
Знову ж таки, якщо звертатись до судової системи Січі, немає жодного покарання за гомосексуальність. Тобто, ми можемо зробити висновок, що серед козаків взагалі не було жодних геїв, або вирішити, що вони це толерували.
Давайте помріємо, що через пару років ми зробимо козацтво крутим, зробимо купу крутих коміксів про козаків – за що ми могли б взятися потім? Які українські герої можуть вважатися крутими?
По-перше, багато не треба – треба пару, але крутих. Штук п’ять, але таких, щоб нормальних. А теми: про сарматів, період навали Чингісхана і Золотої Орди на Київську Русь, опришки – це буде цікаво. Є дуже багато міфології, на котру всі забивають.
Зірку «Месників» звинувачують у вбивстві