Буду казати чесно: ніколи не думав, що твори із квітучого Сходу будуть мені до смаку. Японська та корейська культури ніколи не викликали величезного бажання в них поринути. Я знаю про існування культових речей, але на цьому все й закінчується. Але саме манґа «Інша» змінила мою думку з приводу величезного пласту сучасної культури. І зараз я детальніше спробую розповісти, чому.
Історія розгортається навколо 15-річного хлопця Коічі Сакакібара, який переїжджає із Токіо до бабусі із дідусем у невелике містечко Йоміяма. Його батько — відомий вчений, який відправився до Індії, а мати померла під час пологів. Через переїзд йому довелося піти в нову школу. Це вже створює купу підліткових проблем: адаптація в новому колективі, зміна звичного оточення й так далі. Ще однією прикрістю є проблеми головного героя зі здоров’ям, а точніше з легенями.
Аби ж на цьому все закінчилося. Коічі тільки доведеться дізнатися, що в школі панує моторошна атмосфера, пов’язана із таємничою легендою, а дівчину, з якою він час від часу спілкується, більше ніхто не бачить. Що пов’язує дві грані оповіді? Саме це й доведеться дізнатися юному Каічі.
Сюжет інтригує, чи не так? Перед нами — якісний трилер з елементами детективу та містики. Мабуть, ще одна причина того, що книга мені сподобалася — моя любов до цих трьох жанрів (найбільше до містики). Потроху автор розкриває таємниці школи, людей всередині неї та самого містечка. Робить він це спокійно, дозовано. Шкільна атмосфера лякає, хоча, начебто, нічого не відбувається. Але однокласники, вчителі та інші працівники закладу намагаються приховати історію, яка відбулася. Через це кожний метр будівлі може нагнати немалого страху.
Про головного героя багато не скажеш. Він — типовий представник жанру, який зіткнувся із незвичайними подіями. Через сторінки відчуваєш самотність хлопця, ніби починаєш асоціювати його із собою. Гадаю, що детальніше характер та особистість хлопця розкриють у продовженні. Але вже зрозуміло, що Сакакібара-Кун є сміливим та добрим хлопцем, ще й із жагою до пригод.
Світ підлітків, у якому знаходиться Коічі, є більше класичним та консервативним. Автори не показують вечірки, як діти проводять вільний час і так далі. Взаємодія з іншими учнями є, але вона локальна — тільки в стінах школи або шкільного містечка. Нині учнів класу 3–3 цікавить тільки вдале складання іспитів.
Що мені сподобалося, так це взаємодія хлопця із Місакі Мей — тою самою дівчиною, яку більше ніхто не бачить. Вони зустрічаються нечасто, та начебто нічого надважливого між ними не відбувається. Але кожен діалог героїв наче магічний, просякнутий духом містицизму та підліткового максималізму з боку Коічі. Він намагається дізнатися все та найскоріше. У той час Місакі тягне інтригу, ніби грається із парубком. Скрита емоційність розмов, як би дивно це не прозвучало, є фішкою комунікації між героями.
Другорядні персонажі також грають свою роль у сюжеті. Окремо я би хотів відзначити медсестру Мідзуно-Сан та Рейко-Сан — тітку головного героя. Хоча остання і викликає невелику підозру на інтуїтивному рівні, та й художник ніби натякає власним малюнком, що вона також має секрети, але за їхніми стосунками із Коічі цікаво дивитися. Впевнений, що ми дізнаємося ще чимало таємниць, які зберігає оточення хлопця. «Чеховські рушниці» обов’язково вистрілять.
Малюнок деталізований та мінімалістичний. Деякі панелі промальовані настільки якісно, що я міг залипнути на декілька хвилин. Подобається те, що я можу прочитати емоції героїв у той або інший час, ніби потрапивши до їхнього внутрішнього світу. Наприклад, Мей є мовчазною героїнею, але риси обличчя говорять про те, що відбувається всередині дівчини — всесвітню несправедливість щодо її долі та непомірне горе.
Тепер поговоримо про видання. Друком історії в Україні займається молоде видавництво Мольфар Комікс. Книга має м’яку палітурку та кольорову суперобкладинку. Сама історія виконана в чорно-білій гаммі. До праці перекладачів не має жодних питань: помилки відсутні, усі слова та звороти підібрані вдало. Єдине, із чим помилилися, так це з автором та художником, переплутавши їх місцями на обкладинці. Але видавництво вже повідомило читачів про помилку на офіційному сайті.
Всередині є аркушик, який показує, як правильно читати книгу. Наприклад, для мене було новиною, що мангу читають ззаду-вперед та з правої частини на ліву. Спочатку незручно, але потім звикаєш. До того ж історія цікава, тому тут жодних шансів.
Висновок. «Інша» — твердий трилер з елементами містики та детективу. Якщо ви маєте тягу до підліткових історій із флером детективу та надприродних подій, то залишитеся задоволені. До того ж у кінці першої чверті настільки потужний кліфхенгер, що купівля другої чверті — лише питання часу. Наступна книга, до речі, уже також вийшла, тож ви можете порадувати себе якісним чтивом напередодні Нового року.
Автор: Микита Гапонов
Кінець епохи логіки? Огляд фільму «Атака Титанів: Кінець світу»