Якщо з якоїсь причини ви ще не додивилися серіал, то попереджаємо…
SPOILER ALERT! Купа спойлерів!
Джордж Лукас під час створення свого кіновсесвіту надихався багато чим. Тут і фільми Акіри Куросави, і кінохроніка Другої світової війни, і навіть гамбургери (але, можливо, це міф). Проте головним джерелом атмосфери Зоряних війн, особливо першого фільму (у внутрішній хронології це «Епізод IV: Нова надія»), є космічні вестерни. Жанр, який з’явився ще до народження Лукаса, але бурхливо розвивався під час його дитинства та юності. За логікою — це звичайні вестерни, тільки у науково-фантастичній обгортці.
«Нова надія» (під час виходу на екрани фільм називався просто «Зоряні війни») була наскрізь пройнята духом вестерна. Богом забутий піщаний світ на космічному фронтірі, де живе хлопчисько-фермер, який відчуває, що гідний більшого. Охочий до легких грошенят контрабандист, який стріляє першим у найманців, що прийшли по його голову. Викрадена красуня та бар-кантіна – прихисток для «збіговиська негідників і покидьків суспільства».
Уся ця купа маленьких деталей немов говорили: «Так, це Дикий Захід, але у космосі». Подальші фільми та анімайційні серіали всесвіту, за винятком спінофа про Гана Соло, вже не були настільки «ковбойськими», хоч і зберігали окремі деталі та посилання.
3 жовтня 2018 року Джон Фавро, про участь якого у роботі над тоді ще безіменним серіалом у якості сценариста та виконавчого продюсера було відомо більше як півроку, у своєму Instagram оголошує, що серіал носитиме назву «Мандалорець». Першу думку, що головним героєм буде Боба Фетт, спростував синопсис серіалу, люб’язно прикріплений Фавро до посту, в якому жовтим по чорному написано:
Після історій про Джанго і Бобу Феттів ще один воїн з’являється у всесвіті Зоряних війн. Події «Мандалорця» відбуваються після падіння Імперії і до появи Верховного Порядку. Ми спостерігатимемо за пригодами самотнього стрілка на околицях галактики, далеко від влади Нової Республіки.
Провідною зіркою акторського складу став Педро Паскаль («Гра престолів», «Нарки»). Чутки про його участь у проєкті ходили задовго до офіційного оголошення.
Від самого анонсу серіалу було відчуття, що готується щось дивовижне. Фавро інтригував постами з демонстрацією реквізиту, який давав зрозуміти, що саме зараз «потрібні люди у потрібному місці». Фанати та поціновувачі Зоряних війн давно вже скучили за якісним контентом, оскільки раніше, за рідкісним винятком (привіт «Бунтар Один»), результати роботи Disney їх здебільшого розчаровували.
Перший трейлер тільки посилив позитивні сподівання спільноти. Той самий космічний вестерн, повернення до першоджерел, деталізовані локації. Добре передано дух епохи — Імперія вже більше п’яти років як не в фаворі, про що красномовно говорять шоломи штурмовиків на палях. Ну і головне: менше слів – більше екшену, як для Зоряних війн доволі жорстокого.
Прем’єра, що відбулась 12 листопада на стрімінговому сервісі Disney+ мала вибуховий ефект. Серіал одразу став найбільш обговорюваним не лише серед фанатів, але й пересічних глядачів. Цьому в першу чергу посприяв персонаж, що з’явився у самісінькому кінці серії. Пані та панове, ви всі знаєте, про кого йде мова. Так, це той самий п’ятдесятирічний Малюк Йода, меми з яким вже майже два місяці є джерелом прибутку меморобів з 9gag, 4chan та інших реддітів.
Це, звісно, не той самий Йода, майстер-джедай, який помер у шостому епізоді у віці 900 років. Проте назва раси цих зелених створінь досі невідома, тому глядачі зійшлися на тому, щоб називати його «Малюй-Йода»😉
Проте головним героєм серіалу є не міні-Йода, як це може здатись, а Мандалорець, він же Мандо, він же Дін Джарін. Чоловік з дроїдофобією, який зробив собі добре ім’я у Гільдії мисливців за головами, вправно виконуючи завдання за допомогою свого смертоносного мандалорського спорядження, особистого корабля «Кромка бритви» та міцного кулака.
Ще він ніколи не знімає шолома, принаймні при живих істотах. Згодом глядач дізнається, що Джарін є підкидьком, тобто особою, вихованою, а не народженою мандалорцями. Що мандалорці – це політична, а не етнічна нація. Що мандалорець – це культ зброї, це кредо, це шлях….
Зав’язкою сюжету серіалу є фактично зустріч Мандалорця з Малюком Йодою, якого мисливцю за головами «замовив» харизматичний, але безіменний клієнт, якого супроводжує охорона з дещо покоцаних імперських штурмовиків. Звісно, ми не будемо переповідати сюжет кожної серії. Лише скажемо, що загалом весь сезон присвячений розв’язанню Мандалорцем проблем, що виникли саме через появу на його шляху цього зелененького маля.
З персонажів другого плану слід відзначити Кару Д’юн (Джина Карано) — колишнього ударного солдата Альянсу повстанців, яка вийшла на «ранню пенсію» і не дуже хоче з’являтися у межах юрисдикції Нової Республіки. Куіїл (Нік Нолті) — уґнот-фермер з Арвали-7, що найбільше запам’ятався своїм зверхнім: «Я сказав!», та, на жаль, трагічною смертю в кінці сезону.
Також запам’яталися Ґріф Карґа (Карл Везерс) – керівник Гільдії мисливців за головами, декілька разів примудрившийся переметнутись (а чого ви хотіли від голови такої організації?), а також дроїд-убивця-нянька IG-11 (озвучував Тайка Вайтіті), який постійно хотів самознищитись, що кінець кінцем йому і вдалося.
Щодо акторської гри — тут вона на висоті. Між персонажами дійсно існує хімія, тож Станіславському тут нема чого казати. Персонажі Вернера Герцога та Джанкарло Еспозіто виглядають поганцями, говорять як поганці, поводяться як поганці, з чого можна зробити однозначний висновок – вони ̶н̶е̶ ̶п̶л̶а̶к̶а̶л̶и̶ ̶п̶і̶д̶ ̶ч̶а̶с̶ ̶п̶е̶р̶е̶г̶л̶я̶д̶у̶ ̶«̶Х̶а̶т̶і̶к̶о̶»̶ не дуже файні хлопці. І в це віриш, бо актори викладаються на повну. Їхні герої оживають в уяві глядачів, стають об’ємнішими, і от тобі вже хочеться дізнатись про них більше.
Проте серіал не приділяє забагато часу другорядним персонажам. З хронометражем тут в принципі цікава ситуація. Очікувалось, що серії, а тут їх вісім, будуть тривати приблизно 50 хвилин, як і в багатьох інших серіалах схожого формату.
Тут же багатьох глядачів засмутило, що далеко не всі епізоди добираються до позначки у 40 хвилин (і це ще з довгими титрами, які зроблені у вигляді концепт-артів), а друга серія взагалі триває менше півгодини. Точно не відомо, у чому причина такого куцого хронометражу. Чи став серіал гіршим від такого вибору продюсерів? Однозначно ні.
До візуальної складової важко висловити претензії. З бюджетом у приблизно 15 мільйонів вічнозелених за серію та з такими спеціалістами по-іншому просто не могло й бути. Може тільки візуалізація вибухів в космосі видає, що перед нами, все ж таки, телевізійний продукт. Проте все що стосується зброї, обладунків, техніки та споруд — виконано на височенному рівні з максимальною деталізованністю.
Інтер’єр «Кромки бритви» продумано до дрібничок, навіть санвузол підігнали. Це черговий реверанс у бік фанатів, серед яких ще давно точились високозмістовні дискусії на тему: «чи гадять мешканці далекої-далекої галактики». Постановка кадрів та операторська робота навіть не підлягають критиці.
Були претензії щодо занадто великої кількості фансервісу. Визнаю, не без цього, але усі ці посилання на інші твори за Зоряними війнами у вигляді зброї (чого тільки вартий темний меч в кінці останньої серії), згадування свята Дня життя, що фігурувало у невдалому святковому спецвипуску 1978 року, обстьобування влучності штурмовиків, не виглядають штучними елементами. Навпаки – тим, що органічно доповнює серіал і робить його ще більш живим.
Окремо відзначу музичну складову. Композитор «Мандалорця» Людвіг Йоранссон, який в лютому отримав «Оскара» за свою роботу на саундтреком до «Чорної Пантери», зробив майже неможливе. У кіновсесвіту, який від самого народження асоціювався з безсмертною музикою Джона Вільямса, з’явилась нова впізнавана музична тема, яка не є похідною від оригінальних саундтреків, на яких виросли мільйони фанатів. Потужна, мелодійна та ритмічна одночасно. Під неї щоб ти не робив: чи то прибивав щита до воріт середньовічного міста, чи то прибирав котячий лоток — все буде виглядати епічно.
То що в результаті? Зроблений з повагою до першоджерел та хистом справжніх фанатів серіал у жанрі космічного вестерна, що відкриває абсолютно нову сторінку в історії Зоряних війн. Це водночас і новий, раніше не описаний в канонічних джерелах, часовий проміжок всесвіту далекої-далекої галактики, а також нова для нього форма подання матеріалу – ігровий серіал.
Від успіху «Мандалорця» здебільшого залежало, чи буде Disney працювати далі над створенням ігрових серіалів про Обі-Вана Кенобі та Кассіана Андора. Ще навіть до прем’єри боси студії вочевидь зрозуміли, що серіал злетить, та дали зелене світло на роботу над другим сезоном, виходу якого нам чекати, згідно з тією ж інстою Джона Фавро, аж восени наступного року.
Так чи маємо ми відповідь, що дійсно робить Зоряні війни Зоряними війнами? — ні. Проте це лише означає, що ми недостатньо пильно її шукаємо, а пошук відповідей для фаната Зоряних війн – це Шлях! Чи вдалося Disney створити щось дійсно круте? — залежить лише від ваших вражень від серіалу.
Опублікував: Микита Городивський
Автор: Олексій Кобелєв, адмін Telegram-каналу «Зоряні Війни»