Кіновсесвіт DC схожий на однорічну дитину. До того ж не факт, що людського роду… Вона постійно падає, спотикається, і щиро намагається навчитися ходити. Дуже повільно, але дуже наполегливо йде до своєї мети.
Якщо без «складних» метафор, то старт у затятих ворогів Marvel не задався із самого початку. Фільми про Супермена і його бійку з Людиною Кажаном не давали надії на щасливе майбутнє, а «Загін самогубців» і зовсім забив перший цвях у невелику труну кіновсесвіту-початківця.
Керівництво компанії швидко зібралося за зачиненими дверима та довго катувало сценаристів, аби вичавити з них щось зрозуміле. Так і вийшло, «Диво-жінка» струсила весь негатив фанатів DC, а от «Аквамен» і «Шазам!» взагалі подарували надію на майбутнє, ще й навіть трохи озолотили творців карбованою монетою.
2020 рік для всесвіту DC відкрили «Хижі пташки: Приголомшлива історія Гарлі Квінн». Чи зуміли Пташки закріпити успіх попередників або нова історія Гарлі Квінн вирішила повторити сумну долю «Загону самогубців»?
Про всяк випадок пояснимо, ми навмисно не згадали «Джокера» зразка 2019-го, тому що він не має стосунку до розширеного всесвіту, де принцом злочинного світу є Джаред Лето.
СОЛЬНИК БОЖЕВІЛЬНОЇ ДАМОЧКИ
Почнемо, мабуть, із найголовнішої претензії до фільму, а саме: якщо прибрати з назви стрічки словосполучення «Хижі пташки» й залишити лише «Приголомшлива історія Гарлі Квінн», то фільм швидше виграє, ніж щось втратить. Картина, по суті, сольна історія колишньої працівниці психіатричної лікарні, ніж розповідь про групу месниць у латексних костюмах (якими були Пташки в коміксах).
Якщо лінь дивитися трейлери, нагадаємо ключові події: після дій «Загону самогубців» пройшов деякий час, за який Гарлі встигла розійтися з Джокером. Насправді ж, наступний фільм мав бути сольником Джокера та Гарлі. Проте через шквальну критику «Загону» й негативні відгуки в бік Лето в образі Джокера, навряд чи ми в найближчому майбутньому побачимо цей фільм (якщо взагалі побачимо).
Відтепер Гарлі хоче позбутися статусу «дівчинки найнебезпечнішого хлопця на районі» і стати незалежною. Що, власне, і робить, офіційно відкриваючи сезон полювання на себе. Раніше клоунесса була під захистом свого покровителя й ніхто не смів навіть пальцем зачепити пані Квінзель. Інакше міг опинитися з кулею в лобі та бути згодованим дворовим собакам.
Відтепер за Гарлі полює половина злочинного світу, а вона намагається вижити та заявити про себе, попутно допомагаючи «Пташкам». Точніше вони їй, бо в даному випадку саме «Хижі пташки» виступають другорядними персонажами. Вони навіть не встигають промайнути перед очима глядача і є лише фоном для пригод дамочки «в розлученні».
ВАКУУМНИЙ СВІТ
На жаль, на цьому мінуси не закінчуються. Проте для початку звернемося до відеоігор. Пам’ятайте Batman: Arkham City? Один із районів Ґотема в грі був відведений суто для злочинців, де вони і творили свої беззаконня. Точніше, намагалися, бо зі зламаними кінцівками від Темного Лицаря особливо не побандицтвуєш.
У фільмі ж, заради якого ми тут зібралися, ніде не згадується, що місце дії героїв якось огороджено, і навіть є повноцінна робоча поліцейська дільниця. Проте під час перегляду, у нас у голові постійно було одне питання: «Де, чорт забирай, Бетмен або Джокер?».
Справа в тому, що Гарлі та її компанія у фільмі провертають досить масштабні авантюри, які апріорі не можуть залишитися непоміченими. Якщо відсутність Бетмена хоч якось можна виправдати (Роберт Паттісон активно вшиває костюм після Бена Аффлека під свій розмір), то відсутність Джокера аж ніяк.
Тим паче, що на нього постійно покликалися у фільмі, але ніяк не пояснили, чому він не реагує на таку масштабну подію. Так, на початку стрічки є невеличкий екскурс в історію, що і як сталося. Проте, тим не менш, відсутність Джокера як персонажа нічим не підкріплена. Одразу згадується крилата фраза з не менш крилатого мультфільму: «І так згодиться».
ШАЛЕНИЙ ЕКШН
З мінусами практично розібралися, будемо поступово рухатися в бік плюсів. Ні для кого не секрет, що кінокомікс — це більше атракціон, ніж серйозний витвір. Формулою успіху тут є простецький сюжет, тонна спецефектів і неодмінний екшн.
«Приголомшлива історія Гарлі Квінн» вирішила не відходити від канонів супергероїки, саме тому тут усього вдосталь. Так, сюжет не блищить оригінальністю, але, зізнаємося чесно, цього й не потрібно.
Бадьора музика, божевільний екшн і виправданий рейтинг «R» роблять свою справу. Фільм можна подивитися на одному диханні, водночас грамотно чергуючи екшн-епізоди з чимось більш спокійним. Хронометраж стрічки менше двох годин, що служить одночасно як плюсом, так і мінусом.
Плюс — глядач точно не встигне занудьгувати. Мінус — розкрити всіх персонажів, яких заявлено чимало, за такий проміжок часу просто неможливо. Екшн екшеном, але, як би це дивно не виглядало, фільм сам собі відрізає натяки на продовження.
Історія виглядає максимально локальною й зовсім не закидає ніяких вудок на можливе продовження. Складається враження, що творці стрічки не робили великих ставок на проєкт і вирішили просто поекспериментувати.
Що ж, підводячи підсумок, можемо сміливо заявити, що експеримент пройшов вдало. «Приголомшлива історія Гарлі Квінн» — це ураганний атракціон, покататися на якому треба кожному поціновувачу кінокоміксів (особливо приємні враження залишаються після перегляду у 4DX форматі).
Однак захід цей дуже локальний і одноразовий. Це як з’їсти великий ріжок морозива: неймовірно смачно, але від добавки, мабуть, відмовимося, а то щось зуби болять…