Учора на Netflix відбулася прем’єра нового фільму Sightless. Оскільки офіційного перекладу немає, то будемо інтерпретувати його як «Сліпа». Історія якраз розповідає про дівчину, яка осліпла в результаті нападу невідомого, і тепер намагається оговтатися від цього випадку. Проте, не все так просто, але про це потім.
Основні відомості
Режисер та сценарист — Карл Купер. Фільм знятий у жанрі психологічного трилеру, приправлений драмою та политий маленькою часткою детектива. Картина є оригінальним продуктом Netflix.
Головні ролі дісталися Меделін Петш («Рівердейл»), Александр Кох («Під куполом», «Люцифер»), Десембер Енсмінґер («Справжній детектив») та інші. Там якраз з іншими фішка одна за сюжетом, але то вже справа спойлерів.
Коротко про сюжет
Дівчина Елен — колишня відома віолончелістка. У результаті нападу, у якому вона підозрює свого колишнього, вона повністю втрачає зір. Її брат знімає для неї квартиру, де вона за допомогою нового асистента намагається повернутися до повноцінного життя.
Проте, це виявляється не так просто — навколо все здається ворожим, навколо діється щось дивне, а в її навколишньому світі починають прослідковуватися закономірності, що дуже сильно її лякають. Лікарі, поліція, сусіди — усі говорять, що це результат шоку від нападу та втрати одного з головних органів пізнання світу, але вона знає, що щось не так.
Більшу частину фільму вам може здаватися, що це просто історія про дівчину, яка втратила зір, а тепер намагається повернутися до нормального життя. Є натяки ще й на історію кохання, та обманюйте себе цим. Спочатку її підозри здаватимуться дивними, потім у них з’явиться маленьке підґрунтя, а далі в один момент лише одна подія переверне весь світ, який ви бачите, з ніг на голову.
Якщо казати про інтригу та несподіваність, то вона є й доволі непогана, але з’являється лише після середини фільму. Кульмінація та розв’язка наступають одна за одною, і тут взагалі чекати на них доведеться чи не до самого кінця. Звичайно, у цьому є деякі мінуси, бо якщо ви хочете побачити більше трилеру — то вам може набриднути чекати.
Візуалізація
У цьому фільмі цьому фактору варто відвести окремий пункт. Справа в тому, що глядач бачить не просто світ навколо, а саме таким, яким він постає в уяві головної героїні. На це варто зробити акцент, бо питання в якийсь момент постає в тому, чи правильне її уявлення, і наскільки легко його повністю зламати.
Трюки з візуалом підібрані доволі непогані, і мова тут не лише про постановку. Вам дають можливість відчути на собі, як у вас вибудовується картина оточення, і як швидко вона може зламатися. Наскільки їй доводиться підлаштовувати уяву під обставини непогано показано ще в трейлері вище — коли їй приносять папугу, та ще не говорять його колір, для неї він постає зеленим, але потім їй стає відомо, що він насправді кольору «ніжної блакиті», і папужка на наших очах перефарбовується. Скажімо так — подібне буде відбуватися й не раз, і в куди більших масштабах, показуючи нам правду.
Психологічна складова
Коли говоримо про психологічний трилер, не варто забувати і про першу частину цього словосполучення. Автори спробували в сюжет вплести й реальні проблеми людей, які втратили зір. Оскільки паралельно потрібно було розвивати сюжет, вийшло це в них не дуже, тому як інструкцію з реабілітації фільм не вдасться.
Проте, методи психологічного впливу показані доволі вдало, хоч і спрощено. Крутих «ігор розуму» тут не буде, але достатньо, аби здивувати при першому перегляді.
Чи варто дивитися?
Якщо ви сподіваєтеся на екшн та активний перебіг подій — то не варто, бо цього ви там не побачите. Фантастики чи горрору, окрім пари різких «вибухів» фонової музики ви тут також не побачите зовсім. Якщо ж історії з плавним розвитком, несподіваним фіналом та трохи заплутаними поясненнями саме для вас — тоді сміло вмикайте фільм.
Окремо від себе зазначу, що дивитися його, особливо з другої половини, потрібно доволі уважно, бо чимало важливих сюжетних питань вам будуть пояснювати всього один раз і в діалогах, а тому якщо ви десь щось прослухали — то без відмотування вже й не дізнаєтеся. Це будуть факти з типу «чому він так зробив», «Якого біса тут відбувається» й так далі.
Також хотілося б зазначити одну деталь, що трохи мене збентежила — автори вказали, що фільм призначено для глядачів від 13 років. Насправді, є там деякі сцени, що точно не підходять дітям щонайменше до 16 років. Звичайно, там їх одна чи дві, і це навіть не еротика чи, скажімо, лайка, але кров з очей прямо в кадрі — це вже занадто для 13-річних.
«Твін Пікс», сюрреалізм та шалені світи: Девіду Лінчу 75 років