Поки в Україні був жорсткий карантин, кіномани, ґеймери та поціновувачі настільних ігор сиділи вдома й кайфували від величезноїї кількості вільного часу. Водночас, власникам бізнесу в Україні було не до розваг.
У рамках спецпроєкту «Український ґік-бізнес» ми вирішили поцікавитися в людей, що займаються бізнесом у ґік-сфері, як же вони пережили карантин. Чи скоротилися/зросли прибутки, яка зараз кількість відвідувачів/покупців і чи зменшиться/зросте українськомовний ґік-простір?
Із Дмитром, власником магазину Dom Igr, ми зустрілися в самому центрі Дніпра, бо саме у «ТЦ Європа» розташований клуб та фізичний магазин настільних ігор. Про центр Дніпра я не просто так сказав. Щоби киянам та й усім читачам було зрозуміліше, це як зустріч у клубі настільних ігор, що знаходиться на Хрещатику. Тільки не в якомусь підвалі, де вхід із середини будинку, а в доволі іменитому торговому центрі.
На 3-му поверсі і розташовується клуб із панорамними вікнами на центральну алею Дніпра. Також тут неподалік транспортна розв’язка, тож із будь-якого куточку міста до центру можна дістатися однією маршруткою (або метро на 6 станцій, лол). Ціну за оренду подібного приміщення можна тільки уявити.
Проте, ціни в клубі настільних ігор аж надзвичайно привітні. Для самого центру міста — лише 50 грн. на день з людини. Раніше було взагалі безкоштовно, проте за словами Дмитра, люди не цінували проведеного часу.
Усі просто приходили, галасували, поводилися як заманеться й робили що завгодно. Могли й на настолки не поглянути. Через це й поставили символічний «бар’єр» у 50 грн. Звичайно, що із такими цінами про якийсь прибуток саме клубу настільних ігор мова не йде.
…
Чи ведете ви якусь статистику відвідуваності клубу, і як на неї вплинув карантин? І чи вплинув він якось на вибір ігор серед відвідувачів?
Скажімо так: ті, хто ходили часто, за можливості ходять і далі. До карантину ми проводили навіть турніри, але зараз це зробити занадто важко. Часто організовуються конкретні «заходи» на «важкі» ігри. Там наш інструктор проводить партії та пояснює правила.
Щодо якоїсь статистики, то ми не підраховуємо прямо кожну людину. Скажімо так: відвідуваність зараз середня. Сказати важко, наскільки стало гірше після пандемії та її послаблення. Літо й так не найкращий час для клубу, бо люди мають купу варіантів на відкритому повітрі.
Отже щодо клубу: він створений більше для об’єднання ком’юніті, а не для заробітку?
Так, ми й не сподівалися на те, що з нього буде прибуток. Ми хотіли проводити турніри, показувати наші товари, демонструвати їх потенційним клієнтам, дати такий-собі простір для того, аби люди могли зібратися та посидіти разом. Також це допомагає розвивати нові ігри, просувати їх та показувати іншим.
…
Дмитро каже, що сам він не повністю ґік. Хоча настільними іграми захоплюється ще з 2003 року, зараз уже не так активно долучається до партій. Також не дуже в темі відеоігор та сучасних фільмів та серіалів. Проте цікавими історіями ділиться залюбки.
Наприклад: кілька ігор довелося замовляти із закордону для ексклюзивної власної колекції. На той час, разом із товаришем у них було близько сотні настільних ігор на двох. Коли ж вони вирішили відкрити клуб, саме ігри з власної колекції і стали першими, які могли спробувати відвідувачі.
Проте, з приходом карантину всі ігри в клубі припинилися, бо торговий центр зачинився. На щастя, адміністраторам давали змогу зайти в ТЦ та забрати із фізичного магазину певний товар чи гру, яку хтось заздалегідь замовив. До речі, про персонал та магазин:
…
Як працювали на карантині? Чи не довелося скорочувати штат клубу та офлайн магазину?
Ні, нікого не звільняли. Співробітники мали чим зайнятися. До клубу також потрібно було їздити, аби забирати товари, чи підготовлювати приміщення. Зарплата виплачувалася відповідно до домовленостей. Усі розуміли ситуацію. У будь-якому випадку, клуб та магазин довелося закрити на два місяці. Жили за допомогою онлайн-формату.
Яка зараз ситуація з фізичним магазином? Чи стали купувати менше в офлайн-режимі після відкриття ТЦ і які ще зараз є проблеми?
Питання доволі складне. Деякі клієнти хочуть, аби історія їхніх покупок зберігалася. Вони роблять замовлення онлайн, але приходять забирати самостійно з магазину. Багато хто так робить. Залишаються й ті, хто приходить обирати прямо в магазин.
Багато проблем виникає з іграми, які обмеженою кількістю потрапляють в Україну. Через це частіше клієнти орієнтуються на попереднє замовлення, бо спіймати такі ігри на полиці доволі складно. Якщо ж казати про порівняння, то інтернет значно «перемагає».
Давайте тоді про «онлайн» і поговоримо. Якщо ж говорити про географію замовлень, то це ж не обмежується Дніпром?
Звичайно, є чимало клієнтів з інших міст. У будь-якому випадку, Київ чи не в усіх магазинах, які працюють в інтернеті, приносить найбільший прибуток. Проте, є й замовлення з інших великих міст. У Дніпрі частіше якраз використовується схема «замовити та забрати самому», але ніхто не проти замовити собі й доставку і в інше місто.
…
Дмитро також розповів про «сезонність» у бізнесі настільних ігор. Каже, що пік відвідуваності та продажів майже завжди припадає на зиму. Люди купують настільні ігри і онлайн, і офлайн. Водночас, більше людей приходять до клубу зіграти в настільні ігри, бо взимку гуляти вулицями трохи складніше. Виходить, що зима — це піковий час для подібного ґік-бізнесу.
Інтерв’ю ми записували в четверг ввечері, проте в клубі не було жодного відвідувача. Лише згодом прийшла компанія кременезних чоловіків, віком 35–40 років, і розклали якусь стратегію за сусіднім столом. Дмитро каже, що в будні дні клуб дійсно майже порожній, на відміну від вихідних або зимових днів, коли іноді треба домовлятися про вільний стіл заздалегідь.
Хоча в клубі й магазині зараз порожньо, онлайн-магазин зараз забитий покупцями. Дмитро каже, що приріст саме онлайн-продажів пов’язаний із декількома чинниками:
- Ті, хто купляв у магазині фізичному, перейшли в онлайн;
- У людей з’явилося більше часу для ігор;
- Люди взагалі під час карантину зацікавилися різними видами домашніх розваг, у тому числі й настільними іграми.
Через це, саме продажі настільних ігор в обох магазинах у цілому — не впали, і це допомогло не постраждати бізнесу загалом. Просто всі клієнти з фізичного магазину перешли в онлайн, а «піковий зимовий сезон» ніби продовжився аж до серпня і якогось спаду цікавості до придбання настолок у Dom Igr не помітили.
…
Давайте підсумуємо: карантин — це добре чи погано?
Зараз відходимо від закриття. Не скажу, що кількість людей у клубі якось зменшилася, але й раніше не так багато було відвідувачів. Спочатку було важко. Поки ми звикли до нового формату, було багато проблем. Проте, як я вже казав, у людей з’явився час, з’явилася можливість спробувати настільні ігри. Ми, водночас, знайшли можливість зайнятися чимось новим. Наприклад, почали пробувати розмальовувати фігурки з ігор чи фільмів. У підсумку вдалося навіть трохи розвинути онлайн-формат роботи нашого магазину.
У нас є купа планів щодо того, як розширити та покращити наш простір. Проте, можливості такої зараз немає. Зате, коли почали виходити з карантину, змогли навіть розширити штат, а не вдаватися до скорочень.
…
Якщо ви також хочете розповісти, як Ваш ґік-бізнес пережив карантин — пишіть нам на пошту, або у Telegram.