Dungeons & Dragons — це культова настільна RPG (рольова гра) з елементами фентезі, де можна зустріти як підземелля, так і драконів. Секретний соус, що робить гру насправді крутою та цікавою — це люди, що вас оточують. Бо саме майстри підземель (ведучі гри) та члени партії (гравці) роблять кампанії такими веселими та непередбачуваними. Вони підштовхують інших до важкого вибору або імпровізації у грі.
Але що робити, якщо ви хочете долучитися до нищівного екшену, але ваш мозок верещить, наче миша, кожного разу, коли потрапляє в незнайому ситуацію з іншими людьми? На це питання відповів Натан Ґрейсон, журналіст Kotaku.
«Я завжди хотів приєднатися до кампанії в «Dungeons & Dragons / Підземелля та дракони», але страждаю від серйозної соціофобії, і це було проблемою. Тим паче, що гра передбачала взаємодію з не надто знайомими мені людьми», — пише Натан.
Протягом багатьох років він сидів осторонь і слухав, як друзі переказують цікаві історії з D&D, де вони відігравали роль «клоунів». І Натану здалося це веселим та цілком здійсненним.
«Тоді, минулого місяця, я натрапив на більш-менш ідеальну кампанію з моїх уявлень, і хоча спочатку в мене застряг комок у горлі від страху, проте я відмінно провів час», — пише журналіст.
Після такого надзвичайного досвіду, Натан вирішив допомогти іншим людям, кому страх знаходитись у компанії людей заважає грати в цю неперевершену гру. Журналіст зібрав кілька порад і готовий ними поділитися.
Грайте в хорошій компанії людей
В ідеалі, краще вам зіграти свою першу кампанію цілком із друзями, які вас ніколи не образять і не будуть сміятися з вас, коли ви спробуєте скопіювати ельфійський акцент.
Але такий варіант подій не завжди можливий, що і стало однією з головних причин того, що Натан довго не грав у Dungeons & Dragons. Тому він рекомендує давнє мистецтво компромісу: грайте з людьми, яких ви добре знаєте і кількома незнайомцями. Група, до якої приєднався Натан, була поділена навпіл: пара його добрих друзів і двоє людей, яких він ледве знав.
«Для мене це було просто ідеально, — пише журналіст, — У звичайних соціальних ситуаціях, у яких залучається безліч незнайомих людей, я, як правило, використовую близького друга або двох як точку опору, на яку міг би спертися: аби було про що поговорити, які жарти розказати, тощо».
Підземелля та Дракони — це просто велика, довга, фантастична розмова. Спочатку ви можете грати з друзями, поки не знайдете зону комфорту. Потім будете власноруч спілкуватися з іншими членами вашої партії і, можливо, познайомитесь і з ними. Раптом ви станете друзями, хто ж від такого відмовиться?
Поговоріть про те, звідки ви родом
Якщо ви знаєте, що ваш мозок поки не готовий пробиратися уявними тернистими підземеллями, скажіть комусь про це. В першу чергу, краще дайте знати вашому ДМу (Майстру Підземель). Якщо він людина розуміюча, то зможе підлаштуватися, приготувавши пригоди, які на початку не надто перевантажені подіями.
«Наприкінці нашої першої сесії я набрався сміливості сказати решті компанії, що добре розважився, — пише автор, — Мені трохи вдалося побороти почуття тривоги, і у відповідь я отримав тільки схвалення та кілька добрих порад».
Гра вимагає неабиякої комунікації з такими ж людьми з плоті та крові. Навіть для них це неабиякий стрес, тому вони, скоріш за все, зрозуміють вашу проблему.
Не тисніть занадто сильно на себе
Була одна річ, через яку дуже сильно турбувався Натан — це акцент. Йому дуже кортіло дати своєму персонажеві південний акцент, як людині, яку виростили як алігатора у фантастичному пустельному еквіваленті Флориди.
Однак за словами журналіста, у нього не виходило вимовити ані слова, бо надто нервував через можливу реакцію інших, особливо якщо акцент зазвучить неправильно або занадто вимушено. Коли ж він про це розповів, інші гравці поставилися з розумінням.
Тож Натан провів увесь наступний тиждень, намагаючись налаштуватися на ковбойський акцент для чоловіка-алігатора, замість моральної підготовки до гри. Через це він довгий час почував себе погано, і йому знадобилася майже година ігрового часу, щоби знову нормально насолоджуватися D&D.
Після гри Натан вирішив, що в осяжному майбутньому не збирається витрачати час на створення акценту.
«Я відчував, що це потрібно для справжнього рольовика, але продовжував лише марно витрачати власний час, — пише Натан, — Будуть й інші кампанії, де я зможу розгорнути крила, а поки просто залишу простір для навчання».
Готуйтеся, але не надмірно
Люди із соціофобією схильні до планування, їм подобається структурувати свої дії, оскільки це допомагає тримати себе під контролем. Тому Натан рекомендує структурувати й сесії в D&D. Регулярні партії, на відміну від тих, що трапляються раптово, допоможуть частково позбутися незграбності.
Також застосуйте фантазію й реально подумайте перед початком гри, ким є ваш персонаж: хто він, звідки, що його мотивує й до яких дій, як він буде реагувати на гіпотетичні раптові ситуації? Та перш за все — чого він насправді хоче?
«Відповівши на ці питання перед першою сесією, я вже чітко розумів, ким була моя людина-алігатор, і мені вдалося комфортно «залізти в його шкіру», не переймаючись запитаннями на кшталт: «Хвилинку, а він би сказав таке? Чи не буду я пізніше сам собі суперечити?»», — Пише Натан.
Через це у вас може виникнути спокуса планувати все підряд, тобто готуватись до кожної, навіть малоймовірної, події. Не робіть цього! Навіть якщо вам здається це більш безпечним варіантом, такий підхід висмоктує всі веселощі та спонтанні дії з гри. Також це буде означати, що підготовка забиратиме весь ваш час.
Зробіть собі скелет із розуміння того, ким є ваш персонаж. Наліпіть на нього плоть через гру, проте залиште простір для здивування.
Пливіть за течією
«Нещодавно я побачив мем, де компанія зібралася пограти у Dungeons and Dragons, очікуючи відтворити «Володаря перснів» або «Skyrim». Але на ділі закінчується тим, що вони зробили власний фантастичний епізод сіткому «У Філадельфії завжди сонячно», — пише автор, — З огляду на мій досвід, це 100% відповідає дійсності».
Тобто мова йде про те, що купка хлопців може легко загубитись у магічному королівстві. Дивина та й годі.
Змиріться з цим. І що важливіше, змиріться з тим, що придумують члени вашої партії. Натан наводить приклад, коли під час першої сесії їхній крадій придумав як уникнути бою з NPC (не живими персонажами гри). Головна ідея — треба представитися «будівельними інспекторами», і тоді NPC відкриють двері.
Члени партії придумали багаторівневий план, в ході якого надіслали фейкового інспектора, що мав би відремонтувати готель, який вони ж пошкодили під час попередньої бійки. Такий непередбачений сценарій зайняв всю кампанію.
«Це виявилося надзвичайно весело. Чудернацькі плани здебільшого вигадували члени моєї партії і я мав змогу розслабитись і втручатись у події зі своїми пропозиціями та спостереженнями коли захочу», — каже Натан.
Насправді вам не завжди потрібно бути на 100% відданими подіям у Dungeons & Dragons. Іноді ви можете дозволити іншим людям робити важку роботу.
Взагалі, суть у тому, щоби розважитися за рахунок вирішення проблем, які підкидає вам ДМ (Майстер підземель). Не бійтеся жертвувати частиною вашої ретельно складеної історії на користь забави. Знайшовши зону комфорту, не цурайтеся ризикувати. Усе може піти абсолютно не так, як ви того хотіли.
Можете спробувати вбити всіх або принаймні жорстоко поранити. Але хіба це пригода, якщо у ній ви не втратили одну з кінцівок, або навіть усі чотири?