Драма «Тихе серце» увібрала в себе всі можливі відтінки відчуття незручності за поведінку інших. Сюжет тут розповідає про невиліковно хвору жінку, яка вирішила зробити собі евтаназію, та перед тим зібрати всю свою родину щоби попрощатися. Проблема в тому, що обидві її дочки майже не спілкуються одна з одною, кожна має своє життя, а тут їм доведеться провести два дні під одним дахом. Та ще і прихопити із собою своїх половинок та дітей.
При цьому — одна з них типова «правильна» зануда, яка контролює всіх оточуючих, а інша — легковажна лесбіянка з психічними розладами. I обидві давно накопичували що одне одній сказати при зустрічі.
Якби не серйозний тон фільму, з таким початком можна було б зняти чорну комедію. Однак перед нами все ж зворушлива драма про те, як примирити непримиримих, та ще й у таких непростих обставинах.
Кожна діюча особа тут має важливу роль. Головну героїню Лілі грає Сьюзен Сарандон. Вона виступає тут центром, довкола якого обертається вся дія. Лілі діагностували аміотрофічний склероз, унаслідок якого вона найближчими тижнями втратить можливість рухатись. Не бажаючи перетворюватися на овоч, вона вирішує випити смертельну дозу ліків, тож вона абсолютно точно знає дату та час своєї смерті. Жінка хоче провести останні дні максимально комфортно: відсвяткувати Різдво, їсти бекон замість корисних салатів, вирішити всі невирішені справи з родиною та цинічно жартувати над власною смертю, бо що ще їй лишається, щоби не так сильно її боятися.
Зі своїм чоловіком Полом, якого грає Сем Нілл, у неї наче все вирішено. Так само і з кращою подругою Ліз (актриса Ліндсі Данкан). А от із дочками — зовсім інша справа.
Молодша з них, Анна (Мія Васіковська) має на матір старовинну образу, та і взагалі не готова так швидко із нею прощатися. Старша, Дженніфер (Кейт Уінслет), хоч і прийняла вибір Лілі, та все ж намагається навести всюди свої порядки, а через це постійно виникають непорозуміння з іншими гостями.
Власне, саме за Дженніфер спостерігати найцікавіше, бо саме вона за ці два дні дізнається про батьків більше шокуючих фактів, ніж за все своє попереднє життя. І що вони не проти покурити маріхуану, і де і як вони займалися сексом задля ії народження, і взагалі що вони теж звичайні люди зі своїми вадами й особливостями. Ну а Лілі у свою чергу із радістю тролить молодші покоління — може тому, що їй більше нема чого втрачати, а може вона завжди такою була, та цього просто не помічали.
Через велику кількість цинічного гумору фільм притягує до себе увагу й до того ж створює контраст між веселими, та сумними речами. Щось подібне колись показував «Достукатися до небес», де, до речі, досить схожий сюжет — про те, що треба зробити в житті, якщо точно знаєш що тобі залишилося лише кілька днів. Тільки в «Тихому серці» зовсім нема екшну, та й у героїні є близькі люди, тож нема необхідності терміново їхати на море.
На перший погляд «Тихе серце» ще схоже на стрічку «У них усе в порядку» з Робертом де Ніро, де теж сюжет будувався навколо літнього родича, який хотів налагодити спілкування із власними дітьми. Та є велика відмінність у тоні. Герой «У них усе в порядку» спочатку був нікому не потрібен, і тільки потім усі розуміли як його їм бракує. А тут навпаки, Лілі потрібна всім, просто доля розпорядилася так, що в неї залишилось дуже мало часу. Весь фільм пронизано цією теплотою та любов’ю, навіть кольори всюди використовуються приємні й теплі щоби це підкреслити.
«Тихе серце» рекомендується всім, хто хоче трохи посумувати й подумати про вічне. На допрем’єрному показі без жодних перебільшень люди плакали на фінальних титрах. Режисер і сценарист знайшли спосіб достукатися до душ глядачів і зробили це навіть трохи краще, ніж автори оригінального, датського «Тихого серця», що вийшло на екрани у 2014 році й завоювало декілька престижних нагород. А може, вам буде більше до вподоби оригінал? Тільки дочекайтесь відповідного настрою — фільм, хоч і для перегляду не важкий, та думки в нього вкладено досить сумні і глибокі.