Опівдні, 28-го березня, Дмитро Дубілет (колишній міністр Кабінету Міністрів та співзасновник Monobank i Smartass) опублікував своє детективне оповідання з провокативною назвою «Убивство в кіберборделі» на власному Telegram-каналі.
Уявленя про майбутнє постає перед нами у різних формах. Зазвичай, це ми бачимо його через кіно, ігрову індустрію або об’ємні футуристичні романи щоразу по-новому — від голодних постапокаліптичних джунглів до надрозвинутих роботизованих цивілізацій.
Якщо б за детективним оповіданням колишнього міністра знімали фільм (хоч короткометражку), то титри виглядали б наступним чином.
Місце подій:
Київ, Оболонь. Україна
Час:
наближче майбутнє
Головні герої:
Петро — відвідувач;
Віктор — адміністратор кібрерборделю;
Коломко — детектив;
Іван Андрійчук — голова Ради;
Карл Іванович — власник найбільшої мережі традиційних борделів
За сюжетом, в Україні вже легалізували секс-індустрію і тепер усі платять податки (хоча для кіберборделів вони й нижчі, ніж для звичайних). Спеціальний алгоритм аналізує вподобання кожного із відвідувачів для того, щоб клієнт міг отримати максимум задоволення від «ігрового процесу». Проте, звичайно, хіба можна довіряти бездушним машинам на 100%?
Насправді, не випадково оповідь крутиться не довкола пригод окремого персонажа, а змальовує саму систему і явище кіберпроституції в Україні як таке. Ймовірно, у майбутньому, кастомізація алгоритмів надто тісно переплітається з відтворенням людських емоцій, питаннями самоідентифікації та особистісного вибору.
Ви вже згадали про таргетовану рекламу та індивідуалізований підбір її від Google? А що, якби так само програмно можна було би створити ідеального секс-партнера? При цьому лишатися певним у безпечності й анонімності для себе? Ми не будемо занурюватися так глибоко у оптоволоконні нетрі, обговоримо лише людське у кіберпанковій обгортці.
Із перших рядків, Петро (відвідувач) розмірковує про те, яке воно — сучасне поняття подружньої зради. Порівнювати кіберпроституцію із любовною інтрижкою або переглядом порно було б неправильно, але й на цнотливу комп’ютерну гру теж не схоже. Проте, персонаж миттю забуває про моральні дилеми, коли бачить свою ІДЕАЛЬНУ пару на вечір. Її форми, зріст, колір шкіри та, навіть, літературні уподобання — саме те, про що він так мріяв!
Дихайте глибше, головне ще попереду. Далі ми знайомимося із Віктором — адміністратором самого кіберборделю та детективом Коломко, який розслідує перше загадкове вбивство за участю робота. Загалом їхній діалог дуже сухий, нічого особливого. Проте саме завдяки йому ми розуміємо як виглядає ринок секс-послуг в Україні на момент розповіді. Так, усе легально, бізнес-моделі віддалено повторюють сучасні сервіси таксі та каршерингу: дороге обладнання, ліцензоване ПО, технічне обслуговування, маркетингові витрати … Проте, конкуренція така ж нещадна.
Наступним у поле зору автора потрапляє Карл Іванович — власник найбільшої мережі традиційних борделів. Вочевидь, він з деякою зневагою ставиться як до жінок взагалі, так і до своїх працівниць. У його світогляді вони більше схожі на сировину, дешевий лекозамінний матеріал для видобутку грошей. Жінки самостійно покривають витрати на власну «проф.придатність», не потребують амортизаційних витрат, не обмежені можливостями програмного забезпечення і ліцензіями. Це демонструють хоча б діалоги з особистим асистентом на ім’я Маша. До них ми ще повернемося в кінці.
І останній персонаж оповідання — Іван Андрійчук, голова Ради. Він не негативний герой. Не рятівник. Не революціонер. Просто робить свою роботу і координує затвердження найбільш соціально прийнятних реформ. Відсторонено і зважено. Беземоційно. Оминаючи обмеження для простих смертних, бо… він же такий важливий для країни.
У фіналі твору нам показують короткий, але змістовний діалог Карла Івановича та його помічниці Маші. Саме з нього ми розуміємо деталі, яких так не вистачало. Тепер перед нами до кінця вимальовується схема всіх подій. Мотиви, замовника та виконавця, можливу вигоду від брудної конкуренції і величезні гальма прогресу у персоні Карла та його імперії.
Скоріш за все, на цьому моменті пазл у вашій голові склався і тепер нехитра оповідка від колишнього міністра більше схожа на повчальну притчу з простими аналогіями сучасності. Прочитати повністю «Убивство в кіберборделі» ви можете тут.
Незважаючи на невеличкий об’єм, оповідання дає можливість читачеві ознайомитися з цим футуристичним світом так, наче ми звикли до роботів в усіх сферах та толерантності до різних типів бізнесу, але й досі…. світом керують особисті комерційні інтереси. Що ви думаєте про такий варіант майбутнього? Давайте обговоримо у Facebook, Instagram або Telegram.
Автор: Анна Артем’єва