Нещодавно газета The New York Times зібрала за одним столом багатьох відомих медичних експертів. Тема дискусію за круглим столом була не стільки про коронавірус, скільки про методи виходу з економічної кризи після подолання епідемії.
Учасники конференції вважають, що одного рецепту для всіх країн немає.
Так, люди вмиратимуть, якщо ми відкриємо [публічні місця], але якщо ми їх не відкриємо, наслідки будуть настільки серйозними, що в нас по суті не залишиться вибору.
Якщо ми продовжимо карантин, почне помирати багато молодих людей, бо їм не вистачатиме їжі та інших базових речей. У різних країнах жертвуватимуть різним.
Пітер Сінґер,
професор біоетики Принстонського університету
Бідні країни намагатимуться якомога швидше відновити активність підприємств. Першими відкриються заводи та будівництва, де люди мають змогу дотримуватися дистанції, згодом — ресторани й кафе, якщо вдасться розсаджувати відвідувачів на достатній відстані один від одного. Можуть запрацювати навіть кінозали, якщо їх регулярно дезінфікуватимуть, а місця продаватимуть через одне чи два. Проте ті заходи, що збирають велику кількість людей, відкриються останніми.
Великі зібрання — конференції, концерти, спортивні заходи… Коли люди зараз кажуть, що вони переносять свої конференції або випускні на жовтень 2020 року, я не розумію, з чого вони взяли, що це реальна можливість.
Такі речі повернуться останніми. Реалістичний варіант — не раніше осені 2021 року.
Зік Емануель,
директор Інституту трансформації медицини, Пенсильванія
Про реальні наслідки пандемії людство дізнається лише через 5 років, коли з’явиться відповідна статистика. Однак вже можна сміливо припускати, що тривалий карантин зменшить відсоток смертності серед молодих людей, адже їхня загибель часто пов’язана з дорожньо-транспортними пригодами. Що стосується суїцидів, то експерти вважають, що їхня кількість може як зрости — через постійне відчуття пригніченості — так і знизитися — завдяки згуртованості людей. Однак, багато хто втратить психологічну допомогу, наприклад церкву чи групи підтримки. Також цікаво, що навчання в школах та університетах, найімовірніше, буде опційним як для учнів, так і для вчителів.
Думаю, у нас у результаті з’являться паспорти імунітету. Можливо, електронні. Бо ми хочемо бути впевненими, що в наших вчителів є імунітет. Те саме стосується працівників госпіталів або центрів для пристарілих.
Зік Емануель,
директор Інституту трансформації медицини, Пенсильванія
Також епідемія Covid-19 може вплинути на рівень свободи в багатьох країнах світу. Уряди деяких держав можуть посилено стежити за громадянами, і не факт що після завершення епідемії, вони так легко відмовляться від цього. Хоча варто визнати, що відстежування місця знаходження за смартфоном дало свої результати — у Південній Кореї в такий спосіб вдалося уповільнити хід епідемії, швидко ізолюючи всіх, хто недавно контактував із новими зараженими.
Я думаю, більшість людей, щоби зберегти здоров’я під час пандемії, будуть готові пожертвувати значною частиною своєї приватності. Уряд за правом може отримати додаткову владу, щоби розібратися з цією заразною хворобою. У деяких випадках ця влада може стати важливішою, ніж права окремих людей.
Я думаю, ми вчинимо нерозсудливо, якщо не скористаємося технологіями, щоби зупинити пандемію, і так — відстеження контактів дійсно критично важливе.
Але ми повинні бути впевненими, що під кінець кризи наша країна не перетвориться на місце, де ми не захочемо жити.
Ваніта Ґупта,
колишня очільниця департаменту з прав людини Міністерства юстиції США
В Україні карантин запроваджено до 24 квітня. Однак, його можуть і продовжити — усе залежатиме від динаміки кількості заражень.