Новий для Netflix, але не для світу — фільм «Ігри з вогнем» вийшов ще в листопаді 2019-го року в США. До більшості інших країн добирався ще довше, а потім із пандемією не встиг зібрати бажаних результатів. Проте, тепер він плавно освоює цифрові простори.
Основні дані
Режисером картини виступив Енді Фікман («Відьмина гора», «Вона — людина»), а сценарій до неї писали Ден Евен та Метт Ліберман. Останній, до речі, розробляє сюжет для фільму «Персонаж» із Раяном Рейнольдсом, та працював переважно над мультиками, типу «Скубі-ду!» та «Родина Адамсів».
Тут, фактично, усі ролі є головними, оскільки дійових осіб не так уже й багато. Зіграли у фільмі Джон Сіна, Кіган-Майкл Кі, Джон Легвізамо, Бріанна Гільдебранд, Денніс Гейсберт і Джуді Грір.
Трохи про сюжет
Здавалося б, нафіга щодо комедій говорити про сюжет, адже весь сенс у тому, щоби він був трохи безглуздим та жартівливим? Та давайте хоч коротко про нього поговоримо. Отже, перед нами тут команда професійних пожежників-парашутистів «з провінції», що під керівництвом суперінтенданта Джейка Карсона (Джон Сіна) ведуть постійну боротьбу з вогнем та сумом. Не дивлячись на те, що від нього йдуть люди, аби перейти до відділень поближче «до цивілізації» він постійно тримає дисципліну в команді та готує її до нових випробувань.
Проте, усе різко змінюється, коли з пожежі у віддаленому будинку вони рятують трьох дітей, і через сильний шторм вимушені залишити їх у себе на станції, бо нікуди доїхати неможливо. Усього за один день перебування там розгорілася війна, що сильніша за будь-яке полум’я, з яким доводилося зустрічатися команді.
Діти бешкетують, вередують, та ще й тікають, паралельно завдаючи колосальних збитків, про які за традицією жанру ніхто навіть і не згадає. Джейк ніяк не може зрозуміти, чому ж батьки не квапляться забирати своїх дітей, аж до поки доросліша з них не зізнається, що в них насправді нікого немає, а спробу а повідомлення наче від матері вона підробила.
Події після цього приймають зовсім інший оберт, і діти разом із дорослими об’єднуються, аби влаштувати свято для наймолодшої дівчинки, у якої ось-ось настане день народження. Усе це паралельно з доволі невдалими спробами самого Карсона налагодити своє особисте життя та ще й підготуватися до перевірки, яка вирішить долю його подальшої кар’єри. Неважко здогадатися, що абсолютно все це одночасно контролювати складніше, за пожежу, і щось точно має піти не так, аби дорога до очікуваного комедійного хеппі-енду здавалася значно складнішою.
Щось мені це нагадує…
Оригінальністю фільм «Ігри з вогнем» похизуватися не може. Історія про сильного накаченого «мужика» та дітей уже не нова, і сюжет разом зі «смішними ситуаціями» проглядається вже через них. Подібне ми бачили в серіях «Няньки» з Пітером Полом і його братом Девідом, та «Лисий нянька» з Віном Дизелем. Скажу чесно — від них пішов цей фільм не дуже далеко — спочатку все важко, ведеться війна, але потім настає мир та сумісними зусиллями вони досягають мети. Дорослі програють на початку по всім пунктам — виконано!
Оригінальність зникає і в основній темі — як помішана на роботі та тренуваннях людина готова відмовитися від усього, аби здобуте справжнє щастя. Паралельно ще спостерігається вже звичне перетворення брутального, кремезного, мовчазного чоловіка на ніжного любителя поні. Героя, який це зображує, навіть так і назвали — Сокира. Ну, бо він всюди з сокирою ходить.
Індекс сміху
Якщо за чим і варто розцінювати комедії, то це за тим, наскільки це все таки було смішно. Проблема ж тут знову в оригінальності — для аудиторії, що вже встигла надивитися подібних картин, особливо кумедного тут знайдеться мало, бо тут усе повторюється, просто в інших декораціях.
Фільм цілком та повністю направлений на дітей — для них тут і незграбні падіння, перемога над дорослими, хепі енд для всіх та максимально проста історія. Для сімейного перегляду фільм не те, щоби не підходив, але вражень для батьків тут буде не так багато, як хотілося б. Ну гаразд, за Джона Сіну в майці з поні — «лайк», але тільки на цьому далеко не поїдеш. До речі, про My Little Pony тут дуже багато жартів, будьте готові до цього.
Усі проміжні жарти доволі посередні, але, з плюсів — зрозумілі дітям, що знову ж таки акцентує увагу на тому, що це суто дитячий контент. Як висновок — дорослі тут для себе нічого нового не знайдуть, хіба що буде можливість побачити в такому образі саме Джона Сіну.
Окремий респект виражаю за вставку в титри невдалих моментів зі зйомок. Проблема ж утому, що більшість цих «невдалих» кадрів значно смішніші ніж ті сцени, які в ці моменти намагалися зняти.