Гра Marvel’s Spider-Man була одним із тих ексклюзивів Sony PlayStation, які впливали на рішення придбати саме цю консоль. Insomniac Games розробили майже ідеальну гру про супергероїв — і хоч дехто міг сказати, що все це вже було в серії Arkham про Бетмена, насправді різниця ставала очевидною вже через кілька хвилин гри. Павучок літав, стрибав та бився з такою легкістю та грацією, що керування ним саме собою приносило море радощів. Максимальна тактильна віддача в пальцях, секрет якої Insomniaс нікому не розповідають, та раз за разом втілюють у своїх іграх: серіях Ratchet and Clank та Spyro, шутері Sunset Overdrive, та інших.
От тепер вийшла Marvel’s Spider-Man: Miles Morales — продовження, що його анонсували ще в сцені після титрів в оригінальній грі. Цього разу головним героєм стає не Пітер Паркер, а його сімнадцятирічний протеже на ім’я Майлз — не такий уже й простий хлопець із Гарлему, якого покусав радіоактивний павук іншої серії. Тож Майлз також отримав суперсили, і якщо чесно, то автори, що його вигадали, на них геть не скупилися.
Крім підвищеної фізичної сили, чуття небезпеки, вміння чіплятися за будь-яку поверхню та нелюдської спритності (а вебшутери йому подарував Пітер), Моралес отримав ще й, наприклад, невидимість. А на додачу ще здатність генерувати імпульси біоелектрики (як електричний скат, чи вугор, та щось не пригадуємо, щоби хтось із них його кусав) і навпаки — поглинати будь-яку кількість «зайвої» енергії, яку може або перетравити прямо в собі, або віднести куди подалі і виплеснути вже там.
Можливо трохи й забагато, як для одного героя, та нам, ґеймерам, від цього тільки радість — бо все це сильно розширює список прийомів, якими можна долати ворогів. Якщо ви любите стелс і хочете всіх усувати по-тихому, зараз це стало набагато простіше — навіть якщо вас помітять, ви можете просто зникнути на порожньому місці. Звісно, що ненадовго, але за час роботи камуфляжу можна переміститися за межі зору супротивників і почати операцію заново.
Ну а для відкритого протистояння з’явилося кілька прийомів, які можна «заряджати» електрикою. Для цього доведеться накопичити спеціальну шкалу (вона ж витрачається і, наприклад, на лікування) після чого Майлз спалахне, розмахнеться і прямо-таки «вибухне» в місці удару. Вороги від цього розлітаються, як у кегельбані, стають вразливими для інших атак, а також отримують ефект «біошоку», який може давати додаткові переваги. Наприклад, одна з модифікацій костюму дозволить лікуватися, лупцюючи шокованого ворога, або він зможе передавати шок по ланцюжку, заважаючи вас атакувати.
Усе це точно стане вам у нагоді, оскільки бої стали дещо хардконіші: ворогів помітно побільшало, та й озброюються вони набагато активніше. Бити іх старими методами — по одному — досить неефективно. Ніхто не заборонить, але часу це відбере чимало.
Якими би не були крутими здібності Моралеса, на початку гри він усього лише юнак, який дуже хоче бути як Паркер. Чи може навіть краще за Пітера. Однак його ніхто не сприймає серйозно, бо є ж он справжня Людина-Павук, а що там у нього за сайдкік з’явився — нікого не турбує.
На щастя сценаристи не стали будувати конфлікт на заздрощах до наставника, який ми можемо бачити в сотні інших творів. Тут історія в тому, що Пітер подорожує до Європи (і чи не там буде відбуватися дія Marvel’s Spider-Man 2?) і Моралес лишається на сусідській варті сам-один. І тепер йому дуже важливо довести, що він також справжній супергерой і заслуговує на те, щоби графіті на стінах міста малювали і з його обличчям теж.
Історію Marvel’s Spider-Man: Miles Morales розповідає набагато приватнішу за оригінал. Звісно, тут теж є розбірки між угрупуваннями, та загроза всьому місту, та замість калейдоскопу відомих злодіїв ми тут маємо майже сімейний скандал. Сюжету трохи бракує масштабу та епічності, до того ж неабияка його частка побудована на тому, що один герой хоче щось сказати другому, а той його не слухає — і так раз за разом. Один не може сформулювати думку, інший не дає слова сказати. Підлітки, що з них узяти…
Місце дії залишилось тим сами — центральний острів Нью-Йорку Манхеттен. Тільки цього разу ми базуємось у північній його частині, у Гарлемі. Замість фотографування пам’яток архітектури й перегонами із голубами, Майлз проходить голографічні випробування від Пітера, збирає зразки звуків для дядька Аарона та шукає секретні сховища організації «Підземка», де можна поживитися високотехнологічним обладнанням для апгрейдів.
Нікуди не поділися і звичайні злочини, які можна зупиняти. Тепер їх можна знайти не тільки на глобальній мапі, а й через додаток на смартфоні — прості люди лишають заявки для доброзичливого сусіда, а той уже вирішує, чи хоче пролетіти зайвих триста метрів щоби допомогти. Доречі, серед таких другорядних завдань ховається ціла паралельна сюжетна гілка, яка відсилає до старого знайомого — тоже не нехтуйте їми. Та й винагородою за них виступають ресурси для відкриття нових костюмів (один із них напряму відсилає до мультфільму 2018 року, міняючи не лише зовнішність Майлза, а й анімацію), покращення гаджетів та вивчення нових прийомів.
Пересуватися містом ми, як і раніше, будемо стрибками на павутинні, однак тепер це можна робити стильно. Майже як у серії Tony Hawk’s Pro Skater Майлз може виконувати в повітрі різноманітні трюки, за це заохочують додатковими балами досвіду. Зовсім потроху, але літати туди-сюди доведеться часто (якщо не будете користуватися швидким пересуванням на метро, яке навіть обґрунтують у сюжеті — Майлзу подарують проїзний квиток) і так потроху-потроху й зайвий левел-другий собі й наб’єте.
Графічно Marvel’s Spider-Man: Miles Morales відрізняється від оригіналу не сильно, головне що змінилося — всюди побільшало деталей. На вулицях і дахах стало більше людей, будівлі тепер ще менше нагадують прямокутники з текстурами, бо майже завжди на них є що роздивитись, а якщо ви граєте на новенькій PlayStation 5 (гру також можна запустити й на «четвірці»), то напевне оціните й технологію трасування променів, а говорячи простіше — кількість і якість відображень у кожному об’єкті, який можна назвати «дзеркальним». Оскільки більша частина гри проходить у місті серед скляних хмарочосів — милуватися видами можна довго й із задоволенням.
Можливо, Marvel’s Spider-Man: Miles Morales — це трохи не той «некстген», якого ви очікували. Та все ж це продовження однієї з кращих ігор для PlayStation 4, яке при переході на PlayStation 5 стало ще приємнішим на дотик. Швидкі завантаження, жодних просідань FPS та оновлена графіка роблять цю гру прекрасним першим придбанням до нової консолі.
Автор: Олександр Пушкар