Geek.Informator.ua До сайту

Українські фільми на Берлінському кінофестивалі

Цей матеріал — майже дослівний переклад статті Variety. Загальний тон тексту не був змінений, аби краще показати настрої та ставлення міжнародних журналістів до теми українського кінематографа. Мало не до кожного згаданого фільму додано трейлер, аби легше було обрати, що дивитися в кінотеатрі. Приємного прочитання 🙂

На тлі протестів на червоній доріжці через конфлікт у Газі та суперечок щодо незграбної реакції керівництва Берлінале на запрошення ультраправої партії AfD на відкриття фестивалю, відвідувачі отримали похмуре нагадування про те, що війна в Україні триває. Сирена повітряної тривоги на телефоні члена журі Оксани Забужко перервала пресконференцію у четвер. За її словами, сигнал сповіщав, що остання російська ракетна атака на Україну завершилася.

В четвер розпочався перший великий міжнародний кінофорум 2024 року, і українські кінопрофесіонали залишаються непохитними та наполегливими, попри фізичні, емоційні та економічні втрати від війни з Росією. На Європейському кіноринку (European Film Market), який відбувається з 15 по 21 лютого, вони мають місію “розповісти світові, хто ми є і що ми можемо зробити”, — наполягає Вікторія Ярмощук, генеральна директорка продюсерської компанії Film.UA:

“Ми ніколи не просили про допомогу. Ми просто хочемо бути почутими”, — Вікторія Ярмощук

На цьогорічному Берлінському кінофестивалі показали три українські повнометражні фільми: “Трохи чужа” Світлани Ліщинської, прем’єра якого відбулася в секції Panorama Dokumente, “Мирні люди” Оксани Карпович та “Редакція” Романа Бондарчука, які взяли участь у програмі “Форум”.

Кадр з фільму “Трохи чужа”
Кадр з фільму “Мирні люди”
Кадр з фільму “Редакція”

Тим часом через рік після того, як Шон Пенн використав Берлін як стартовий майданчик для свого документального фільму про Володимира Зеленського “Superpower”, інший американський режисер, Абель Феррара, представив у рамках спеціальної програми Берлінале власний документальний фільм про війну в Україні “Turn in the Wound”. В ньому режисер намагається відповісти на нагальні питання, що лежать в основі нинішнього конфлікту.

“Звідки береться це зло? Звідки береться таке насильство?”, — запитує Феррара.

У рамках Європейського кіноринку на 17 лютого було заплановано індустріальний день, присвячений Україні, в рамках якого представили 10 робіт, що перебувають на стадії виробництва. Також пара українських проєктів взяли участь у Берлінському Co-Production ринку: “Антонівка” Катерини Горностай (сімейна драма, події якої розгортаються після завершення війни) та “Дівчина, яка кричить” Антоніо Лукіча (драматична комедія про українського актора, який шукає новий старт в Ірландії).

Лукіч, чий останній фільм “Люксембург, Люксембург” брав участь у Венеційському кінофестивалі, каже, що його надихає постійна солідарність, яку демонструють українській індустрії партнери по всьому континенту:

“Я пишаюся тим, що є частиною цієї європейської спільноти кінематографістів, які дійсно стоять за щось, що об’єднує більше, ніж розділяє”, — каже він.

Демонстрація міжнародної підтримки

Міжнародна підтримка має вирішальне значення для виснаженого українського кінобізнесу. Державне фінансування було повністю перенаправлене на військові потреби, що стримувало внутрішнє виробництво та ускладнювало можливості кооперації.

“На тлі падіння морального духу, головним викликом зараз є підтримання духу команди”, — каже Дар’я Легоні-Фіалко, засновниця телекомпанії SPACE та співзасновниця Організації українських продюсерів (ОУП).

Київська продакшн-компанія Легоні-Фіалко зуміла не вимкнути камери під час війни, випустивши 250 епізодів своїх трьох найкращих серіалів у 2023 році. Два останні серіали — детективно-процесуальний “Кровна помста” та містична драма “Софія” — демонструють, як компанія прагне урізноманітнити свою пропозицію історіями, які можуть зацікавити не лише втомлених війною українців, а й іноземних глядачів, у яких, попри співчуття, може настати певна втома від війни.

За словами Ігоря Сторчака, співзасновника Організації українських продюсерів (ОУП), ринок неігрового контенту з України різко впав після терористичних атак в Ізраїлі 7 жовтня. Продюсер був змушений відкласти п’ять документальних проєктів на пізніх стадіях розробки, коли його міжнародні партнери відмовилися від них, посилаючись на зміну інтересу до теми дворічного конфлікту.

Проте низка нещодавніх угод є обнадійливим знаком того, що апетит до українського контенту все ще залишається високим. Dark Star Pictures придбала північноамериканські права на військовий трилер “Лишайся онлайн” (в цьому матеріалі ми якраз писали про цей фільм) і планує реліз у США пізніше цього року, тоді як HBO CEE накинулися на психологічний трилер “Між нами”. Beta Film, тим часом закрила низку територій для драматичного серіалу “Перевізниця” від Starlight Media та Gaumont, світова прем’єра якого відбулася 19 лютого під час спеціального заходу в Берліні.

Film.UA, своєю чергою, забезпечила дистрибуцію на ключових територіях для свого анімаційного фільму “Мавка”, який минулого року зібрав майже 40 мільйонів доларів у світовому прокаті. Різноманітність стрічок, які компанія презентує покупцям на цьогорічному Європейському кіноринку, включно з першим фільмом жахів “Конотопська відьма”, підкреслює переконання топменеджерки Film.UA пані Ярмощук у тому, що ринок “просто зацікавлений у хороших історіях”, незалежно від того, звідки вони походять.

“Війна — це наша реальність, але це не наша ідентичність.”

Уявлення про життя після війни

Як підходити до війни, що перевернула повсякденну реальність? Це залишається викликом для багатьох українських режисерів, які розриваються між бажанням не визначати свій контент виключно війною й обов’язком документувати її наслідки.

“З одного боку, ми повинні уникати розмов лише про війну, але в той же час, ми повинні продовжувати це робити. Якщо не ми, то хто?”,— каже Лейгоні-Фіалко зі SPACE

Як тільки “шок” від російського вторгнення минув, Катерина Горностай закинула проєкт, який вона розробляла, і повернулася до “Антонівки” — історії про молоду пару, яка рахується зі смертю коханої людини, що старіє, але тепер вже в уявному майбутньому, після завершення війни.

“Просто писати про війну, яка ще не закінчилася, у мене не було ні сил, ні знань, тому я спробувала уявити свою ідею в умовах “після війни”, таким чином наблизивши її швидке закінчення до реальності, а також дослідити її вже видимі наслідки”, — каже вона.

Катерина Горностай

Роман Бондарчук під час прем’єри свого фільму “Редакція” додав “коду” — додатковий розділ наприкінці твору. Він зображає день, коли українські війська здобули перемогу. Нагадаємо, що події фільму відбуваються у Херсоні напередодні російського вторгнення.

“Ми вирішили перенести дію фільму в недалеке майбутнє, тому що я вірю, що фільми можуть впливати на реальність, і цей епілог є своєрідним внеском у наближення нашої перемоги”, — каже він.

Втім, вплив війни на виробництво фільму все ж таки позначився: редактор Віктор Онисько та актор Василь Кухарський загинули в боях з російськими військами, а виконавця головної ролі Дмитра Багненка нещодавно призвали на фронт. Бондарчук все ж сподівається, що Багненко буде присутній на світовій прем’єрі фільму.

“Ми сподіваємося, що приїде близько 20 осіб з української команди. Всі ці люди зараз живуть у різних країнах, деякі навіть у самому Берліні, і це буде дуже зворушлива можливість для всіх нас побачити один одного вперше за два роки”, — каже він.